Десять заповідей батькам


1. Не навчайте тому, у чому ви самі не обізнані. Щоб правильно ви­ховувати, треба знати вікові та інди­відуальні особливості дитини.

2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе.

3. Довіряйте дитині. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді ди­тина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.

4. Не ставтеся до дитини зневаж­ливо. Дитина повинна бути впевнена в своїх силах, тоді з неї виросте відпові­дальна особистість.

5. Будьте терплячими. Ваша не­терплячість — ознака слабкості, показ вашої невпевненості в собі.

6. Будьте послідовними у своїх ви­могах, але пам'ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов'язкових для вико­нання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідов­ністю.

7. Вчіть дитину самостійно прий­мати рішення і відповідати за них.

8. Замініть форму вимоги «Роби, якщо я наказав!» на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це корисно для тебе і твоїх близь­ких».

9. Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви невдоволені, а й про те, що вас радує. Не порівнюйте її з сусідською дитиною, однокласни­ками, друзями. Порівнюйте, якою во­на була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе вам швидше набути батькі­вської мудрості.

10. Ніколи не кажіть, що у вас не­має часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.

Завжди пам'ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці та дозвілля.



Заповіді для батьків

1.Якщо дитину постійно критикують - вона вчиться ненавидіти.

2.Якщо дитина живе у ворожнечі - вона вчиться агресивності.

3.Якщо дитину висміюють - вона стає замкненою.

4.Якщо дитині постійно докоряють - вона вчиться жити з почуттям провини.

5.Якщо дитину хвалять - вона вчиться бути вдячною.

6.Якщо дитину підтримують - вона вчиться цінувати себе.

7.Якщо дитина живе в розумінні добра й доброзичливості - вона вчиться знаходити любов у цьому світі.


Під час спілкування з дитиною не слід уживати наступні висловлювання:

·Я тисячу разів говорив тобі, що…

·Скільки разів треба повторювати…

·Про що ти тільки думаєш…

·Невже тобі важко запам’ятати, що…

·Ти стаєш…

·Ти такий самий як…

·Відчепись, мені ніколи…

·Чому твоя подруга (друг) така (такий), а ти – ні…


Спілкуючись із дітьми, бажано вживати наступні висловлювання:

·Як добре, що ти в мене є.

·Я так рада тебе бачити.

·Мені так добре з тобою.

·Добре, що ти прийшов(ла).

·Я за тобою скучила.

·Мені приємно, що ти саме так зробив(ла)

·Спасибі тобі,я дуже вдячна.

·Якби не ти, я ніколи із цим не впорався(лась)

·Я вірю в тебе, ти з усім впораєшся.


30 ПОРАД БАТЬКАМ ШКОЛЯРІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ

1. Любіть дитину, частіше обіймайте її.
2. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Знаходьте радість у спілкуванні. Цікавтеся справами та проблемами дитини.
3. Розвивайте дитину: заохочуйте до малювання, розфарбовування, вирізання, наклеювання, ліплення. Обов’язково привчайте дитину до звички читати книжки щодня.
4. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії містом.
5. Надавайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.
6. Обмежте перегляд телепередач, ігри на комп’ютері до 30 хв.
7. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці.
8. Не робіть із дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом сім’ї зі своїми правами й обов’язками.
9. Пам’ятайте, що кожна дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на свою власну думку.
10. Вранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, не вживайте образливих слів.
11. Не підганяйте дитину, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви з цим не впорались – провини дитини в цьому немає.
12. Не відправляйте дитину до школи без сніданку: у школі вона витрачає сили.
13. Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.
14. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримала?». Зустрічайте дитину спокійно, не ставте тисячу запитань, дайте їй розслабитися.
15. Якщо дитина замкнулася, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді все сама розкаже.
16. Зауваження вчителя вислуховуйте не в присутності дитини. Вислухавши, не влаштовуйте сварки. Говоріть із дитиною спокійно.
17. Після школи дитина повинна 2-3 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань – з 15 до 17 години.


18. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 30-40 хв. треба відпочивати 5-15 хв. залежно від віку дитини. Першокласникам потрібно кожні 15-20 хв. робити перерви на 10-15 хв.
19. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, дайте їй попрацювати самостійно. А коли буде потрібна ваша допомога, то без крику, зі словами «не хвилюйся», «ти все вмієш», «поміркуймо разом», «згадай, як пояснював учитель», допоможіть дитині.
20. При спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: «Якщо ти будеш добре вчитися, то…»
21. Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
22. У сім’ї має бути єдина тактика спілкування дорослих із дитиною.
23. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини.
24. Знайте, що діти люблять казки, цікаві історії, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Приділіть дитині 10-15 хв. перед сном.
25. Підтримуйте дитину. Ваша щира зацікавленість у її шкільних справах і турботах, серйозне ставлення до її досягнень і можливих труднощів допоможуть дитині розвиватися.
26. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими вона зустрічається в школі. Поясніть їх необхідність.
27. Дитина ходить до школи, щоб вчитися, але їй може щось не вдаватися, це природно. Дитина має право на помилку.
28. Складіть разом із дитиною розпорядок дня, стежте за його дотриманням.
29. Підтримуйте дитину в її бажанні досягти успіху. У кожній роботі обов’язково знайдіть, за що можна її похвалити. І не просто хваліть, а розкажіть, що саме вона зробила добре.
30. Навчання – це нелегка і відповідальна праця. Школа – це важливо, але це не привід позбавляти дитину різноманіття, радості, гри…


Пам’ятка «Як спілкуватися з дитиною»

1. Спілкування на рівних. Рівень очей.

2. Попросити дитину вас чому-небудь навчити.

3. Запитувати в дітей поради.

4. Цікавитися планами дитини та їх враховувати.

5. Запитувати в дитини її річ і стукатися до неї в кімнату.

6. Просити допомоги в чому-небудь. Після цього не критикувати.

7. Давати посильні доручення з відомим успіхом.

8. Підтримка у важкій ситуації .

9. Не сюсюкати з дитиною. Розмовляти як з дорослим.

10. Зустрічати як кращого друга і проводжати.

11. Якщо ви не праві, попросіть вибачення.

12. Дозволяйте дитині виражати свої почуття і діліться своїми.

13. Дозволяйте робити дітям помилки і зустрічатися з їхніми наслідками.

14. 100%-ва увага 15 хвилин щодня.

15. Тілесний контакт 2-3 рази на день мінімум.


Пам’ятка «Як почути свою дитину»

1. Накази, команди, що заперечують почуття. (Дитина плаче, розбила коліно, дорослі: «Припини плакати!» - образа в дитини гарантована).

2. Попередження, застереження, погрози. («Якщо ти ще раз упадеш у цю калюжу…»).

3. Моралі, проповіді («Учися – це твій обов’язок» і т.д. Такі моралі викликають нудьгу, а потім і агресію).

4. Поради і готові рішення («Я б на твоєму місці…»). Такі поради дратують дитину.

5. Докази, нотації та висновки («У твоєму віці треба б знати…»), Нотації приводять до бажання боротьби і помсти.

6. Критика, догани, обвинувачення («Усе через тебе…») приводять до уникнення невдачі, низької самооцінки.


10 Батьківських виразів, які ненавидять діти

Подивимося… Звучить у відповідь на пропозицію сходити в кіно, поїхати на вихідні в гості або почитати на ніч цікаву книжку. Означає завжди тільки «ні», але дає помилкову надію на іншу відповідь.

Зараз! Обманний маневр. У реальності «зараз» настає через годину, через місяць, а то і зовсім ніколи.

Ні – означає Ні! Безглузда тотожність – замінює собою пояснення, чому саме «ні», і робить подальший діалог неможливим.

Є таке слово – «треба». Природне продовження батьківських риторичних відповідей. Відсилає до аксіоми, якої насправді не існує.

А як ти сам думаєш? Як і в попередніх випадках, питання риторичне. Передбачається, що дитина дає «правильну» відповідь або вислуховує її від старших. Тут немає місця для родумів.

Як тобі не соромно! (Продовження: … ти ж старша, ти ж дівчинка, ти ж хлопчик і т.п.). Порушення причинно-наслідкових зв’язків. Ніби почуття сорому повинно залежати від віку чи статі.

Роби, як хочеш! Підступна обіцянка свободи – насправді представляє серйозну загрозу майбутньої самостійності. Передбачає: «Все одно ти зробиш неправильно». І це знову відмова будь-що обговорювати.

Не треба думати, що ти найрозумніший! Не кажучи вже про те, що ця фраза різко знижує самооцінку, вона ще і відноситься до розряду взаємовиключних. Варіант: «Ну ти ж дорослий, розумний хлопець…»

Не вигадуй! Надає багатосторонньо руйнівний вплив. Мало того, що тобі не вірять, - ще й пропонують завжди залишатися в рамках повсякденної логіки.

Виростеш – зрозумієш. Шедевр виховної думки. Повна відмова не тільки в поясненні, а й взагалі у здатності дитини розуміти.


«Світ такий або такий тільки тому, що ми сказали собі, що він такий»

(Карлос Кастанеда)

Кiлькiсть переглядiв: 206